В Україну прийшов ринок роботодавця

За півроку кількість претендентів на одну вакансію зросла з 3 до 6. Зарплатні очікування шукачів зменшилися на 10-30%

В Україні скорочується ринок праці. Про це свідчить статистика хедхантингових компаній. За даними кадрового холдингу Анкор, в цілому по Україні кількість резюме за другий квартал 2014 року зросла на 20-23% порівняно з аналогічним періодом минулого року. «Прийшов «ринок роботодавця», при якому зростає кількість претендентів на одну відкриту вакансію», − пояснює Юрій Перч, територіальний директор кадрового холдингу Анкор в Україні.

В Украину пришел рынок работодателя

За даними міжнародного кадрового порталу «HeadHunter Україна», різко збільшилася конкуренція серед офісних працівників: «Тут цифра за 6 місяців зросла вдвічі: від 3-х осіб на місце до 6 претендентів на місце», − пояснює Уляна Маслова, керівник дослідницького центру hh.ua.

Водночас кількість вакансій скорочується. У першу чергу це стосується компаній із регіонів, охоплених АТО. «Ця тенденція [скорочення кількості вакансій] характерна для всіх областей України, але в областях, де проводиться АТО, вона проявляється яскравіше», − пояснює Уляна Маслова. За її словами, до кінця квітня – до початку травня (початок активних бойових дій) ринок праці в цих областях тримався на рівні попередніх місяців, демонструючи характерний для всіх регіонів України спад.

Великі гравці ринку, в тому числі компанії Метінвест і ДТЕК, продовжували набирати персонал. «У травні ж, у зв'язку з початком активних дій, кількість вакансій у Донецькій області знизилася в 1,8 рази, а в Луганській − в 2,2 рази, − каже вона. − Закономірно, що і в червні тенденція залишилася колишньою: у Донецьку та Луганську відкривали вдвічі (місяць до місяця) менше нових пропозицій роботи».

Юрій Перч зазначає − обсяг ринку праці зменшується з грудня 2013 року, але відбувається це повільно. «Багато компаній утримують вичікувальну позицію і про масові скорочення персоналу не йдеться», − каже він. Компанії в Донецькій/Луганській областях стоять особняком − тут багато національних та міжнародних компаній призупинили свою діяльність, а деякі з них (IT, фармацевтичні компанії, FMCG, промисловий сектор) уже давно переміщують співробітників в інші регіони (наприклад, Київ, Дніпропетровськ, Одесу, Харків і т.д.).

Вимушені мігранти

За даними, наведеними в доповіді Управління верховного комісара ООН з дотримання прав людини в Україні, масштаб внутрішнього переміщення − близько 102 000 осіб. 86% із них − зі Східних регіонів.

Біженці рівномірно розподілилися на території України, тому немає сплеску попиту на нерухомість/оренду житла в окремих регіонах. За словами аналітика SV Development Сергія Костецького, приріст кількості угод з оренди житла, які забезпечила ця категорія клієнтів − частки відсотків. «У Києві це навіть не сотні − десятки угод, − каже він. − Як правило, переселенці переїжджають до родичів». Найчастіше саме від цього фактора залежить географія переїзду і подальший пошук роботи на новому місці.

Як зазначають спеціалісти ринку праці, ті, хто біжить із зони АТО, часто є представниками робітничих професій. Оцінити зростання конкуренції в цьому сегменті ринку праці складно, оскільки ці люди ніде не реєструються. Поступово до лав переселенців вливаються і кваліфіковані співробітники, які ще кілька місяців тому не були готові активно розглядати нові пропозиції. У міру посилення бойових дій кваліфікований персонал проявляє все більше готовності до релокації.

Під час перехідного періоду переселенці, щоб вижити, готові погоджуватися на будь-яку роботу. «Нещодавно в нас у гостях і на консультації був біженець із Донецька, який, до речі, перебував у полоні в ДНР. Він – професіональний інженер-конструктор, наразі працює охоронцем. Ми з ним склали резюме, шукали вакансії. У нього – величезний досвід, він цілком зможе скласти серйозну конкуренцію київським фахівцям», – розповідає Маслова.

У частини професіоналів, які є на ринку, досить гнучкі очікування щодо заробітку. «Зарплатні очікування тих, хто шукає роботу, у середньому на ринку зменшилися на 10–30%, залежно від сегмента. Ті компанії, бюджети яких на найм персоналу були заплановані в євро чи доларах, частіше переглядають зарплати в бік зменшення у зв'язку зі зростанням курсу валют, якщо йдеться про прийняття на роботу нового фахівця», – каже Юрій Перч. При пошуку та доборі персоналу, за умови однакового професійного рівня, звичайно, вибір роблять на користь кандидата з нижчими зарплатними очікуваннями.

При цьому кардинального скорочення рівня заробітних плат експерти не фіксують – принаймні в секторі великих і середніх національних і міжнародних компаній. «Структура витрат на Фонд оплати праці залишається попередньою, зокрема і єдиний соціальний внесок, який залежить від класу професійного ризику, присвоєного кожній компанії індивідуально», – каже Юрій Перч.

Трудова рівність

Чи зможуть великі роботодавці заощадити на оплаті праці, в тому числі – шляхом найму вимушених переселенців, які є висококваліфікованими кадрами? Поки що така можливість виглядає сумнівною. Якщо ж говорити про релокацію працівників з іншого регіону – вимушену чи добровільну, то вона, як правило, пов’язана з додатковими вкладеннями з боку роботодавця на облаштування нового співробітника, найм житла тощо. «Вимоги роботодавців до претендентів не зросли, вони не висувають вимог і з пошуку та добору персоналу саме серед переселенців. Як правило, компанії цікавить, чи є у кандидата досвід, навички та компетенції, які дадуть йому змогу якнайкраще виконувати свою роботу. Це і є основна вимога», – пояснює Перч.

«До нас приходили біженці з Донбасу, намагалися влаштуватися на роботу, – розповідає Людмила Дригало, власник одного з найбільших виробників продуктів харчування в країні – компанії «Дригало». – Ми дуже лояльно поставилися, запропонували роботу; розуміючи, що їм, можливо, нічим годувати сім'ю, видавали нашу продукцію». Дригало запропонувала переселенцям роботу на виробництві, і частина з них увійшла в курс справ. «Законодавство дає потенційному працівникові три дні, щоб остаточно визначитися, чи підходить йому ця робота. Так от: жоден із них потім не повернувся», – констатує вона.

Законодавство не дає ніяких податкових послаблень роботодавцеві, який бере на роботу біженця. Єдина «поступка» – закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», який набув чинності 8 червня і передбачає закріплення за мобілізованими працівниками робочих місць і середньої заробітної плати з моменту мобілізації на строк до 1 року. Оплату за середнім заробітком у зв'язку з мобілізацією звільнено від оподаткування.

Витрати на персонал скорочуються, але це лише частково пов'язано зі зростанням пропозиції на ринку праці і більшою мірою зумовлено негативними тенденціями в економіці в цілому. Серед заходів, до яких вдаються чи вдаватимуться роботодавці, щоб скоротити витрати, – зниження зарплат, скорочення робочого дня і робочого тижня, відпустки за свій рахунок. Але масові звільнення в кінцевому підсумку можуть коштувати дорожче: «Криза 2008-го року довела, що звільнений у паніці персонал доведеться наймати і навчати знову, а на це підуть чималі гроші», – пояснює Маслова. До осені, попереджають хантери, ситуація із зарплатами і звільненнями може змінитися не на краще.